Ми з чоловіком – порядна сім’я. Це наш перший шлюб, і ми прожили разом 25 років. Ми ніколи не сварилися на очах у доньки, проявляли один до одного любов і турботу. Загалом, у нас щасливий шлюб. Ми сподівалися, що раз у нас щасливий шлюб, то і донька візьме з нас приклад і також успішно створить власну сім’ю. Кажуть, що діти завжди беруть приклад з батьків.
Але саме в цьому і полягає проблема. Моя донька ще не заміжня, але у неї є хлопець. Моя мама померла два роки тому і залишила їй квартиру. Ми з чоловіком вирішили, що передамо її доньці. А тепер вона нам сказала, що живе там зі своїм хлопцем.
Ми не проти того, щоб вона мала особисте життя. Але цей хлопець просто жахливий. Він нічого не робить по дому, ніякої чоловічої роботи. Якщо прорветься кран чи треба вкрутити лампочку, донька одразу кличе батька. Ми не раз запитували її, чому її хлопець нічого не робить – вона не сказала ні слова. Постійно обіцяє, що скоро щось зробить.
А нещодавно я дізналася, що він безробітний. Це означає, що він не приносить додому грошей, і моя дочка несе все на своїх плечах. Вона працює на двох роботах, щоб утримувати себе. Я не думаю, що її хлопець дійсно піклується про неї.
Я казала їй, що він – неправильний вибір. Але її це зовсім не хвилює. Вона думає, що він зміниться і все буде добре. Вона любить його. А я люблю свою доньку, і моє серце болить.
