Моя теща обурюється, що ми поїхали у відпустку і не заплатили за її ремонт. Її квартира красива і в хорошому стані – ремонт – це просто її примха. Вона бачить у нас спонсорів, хоча могла б заплатити сама.
Ми з чоловіком дуже ощадливі. Самі виплачуємо іпотеку і виховуємо двох дітей шкільного віку. За всі роки нашого шлюбу цього літа ми вперше подорожували.
До цього часу ми могли провести відпустку тільки в лісі або на озері. Наші діти ще нічого не бачили, тому ми вирішили купити путівку в Італію. Довелося затягнути паски, але воно того варте.
Моя свекруха, як тільки ми одружилися, сказала, що не буде доглядати за онуками. Я це врахувала і навіть не просила її про допомогу. Тож дітям доводилося проводити всі канікули та вихідні вдома з моїми батьками, бо ми з чоловіком працювали. Я їх не засуджувала, бо знаю, що виховання двох дітей – це вже велике досягнення. Моя свекруха на пенсії і має повне право на відпочинок.
Вона записалася до басейну, їздить у кілька поїздок і на виставки. Загалом, вона і сьогодні веде дуже активне життя. Була лише одна проблема – фінансове забезпечення. Всі її забаганки доводилося фінансувати за рахунок дітей, на шкоду власній родині. Її не хвилювали ні кредити, ні іпотека, ні діти – треба було допомагати матері.
Крім того, кожні вихідні вона роздавала завдання чоловікові: допомогти, відремонтувати. А того року вона зовсім втратила здоровий глузд – їй захотілося освіжити квартиру. Ми всі чогось хочемо, але не завжди можемо цього досягти. Чи не так? До того ж, ми вже робили ремонт п’ять років тому, все виглядало свіжо і гарно.
Свекруха не знала, що ми їдемо в Італію. Ми й не хотіли її повідомляти, хотіли просто закрити квартиру і поїхати. Так ми і зробили.
Але поки нас не було, вона прийшла до нас додому. Коли вона побачила, що двері зачинені, вона подзвонила чоловікові, який сказав їй, що ми в Італії. Вона поклала слухавку, і коли ми повернулися, на нас чекав справжній Армагеддон.
– Могла б і попередити. І взагалі, звідки у тебе гроші? Ти мав би мені ремонт робити, а не у відпустку їздити.
Зазвичай чоловік мовчить і не перечить матері, але не цього разу. Він звинуватив її в тому, що вона не має нічого спільного з нашими грошима.
Відтоді свекруха не контактує з нами. Вона навіть не телефонує своїм онукам. Натомість інші родичі телефонують нам і розповідають, які ми погані. Ми з чоловіком не відчуваємо себе винними. І батьки нас підтримують. Треба їхати, поки ми ще молоді, тим більше, що свекрухам гроші потрібні були на забаганки, а не на щось серйозне.
