Мені 60 років. Я більше не чекаю в своєму будинку друзів чи родичів. Багато близьких мені людей вважають мене занадто зарозумілим, але, чесно кажучи, мені байдуже до чужої думки.
Основна причина, чому я більше не приймаю гостей, – це лінь. Керування будинком дуже виснажило мене. Адже мало того, що треба було все привести до ладу, так ще й приготувати якесь частування. А зараз я не маю на це ні коштів, ні бажання. Чому б не зустрітися в кав’ярні і не випити кави? Чому обов’язково сидіти вдома?
Друга причина – негативна енергетика. Не всі відвідувачі приходять до вас з чистою душею. Навіщо мені чужі проблеми і турботи? Після кожного прийому гостей я відчувала себе розбитою і пригніченою. Я більше не хотіла жертвувати своїм комфортом. Відтоді, як я перестала відчиняти двері свого будинку, нічні кошмари і безсоння покинули мене.
До того ж, я на пенсії і мені нудно вдома. Хочеться вибратися з дому, відвідати нові місця і якось зняти стрес. Який сенс хмуритися і тягнути всіх до себе? Ти потім поїдеш, а тобі доведеться прибирати і переживати про те, добре чи погано ти прийняв гостей.
У нашому місті повно місць, де можна весело провести час. У сучасному світі вже немає причин зустрічатися з друзями та святкувати дні народження чи іменини в чотирьох стінах. Та й хочеться отримувати від цього задоволення, а не бігати цілими днями з віниками та ганчірками.
Тепер мій дім – це мій маленький світ. У ньому немає людей, які мені не потрібні. Можна сказати, що я негостинний соціопат, але це непорозуміння.
