Моє життя схоже на мильну оперу. Сім років тому я вийшла заміж за чоловіка, якого не кохала. Багато років тому я була закохана в юнака, який був моряком. Ми були разом два роки. Одного дня він повернувся зі своєю дружиною. Моє серце було розбите, і в розпачі я погодилася вийти заміж за свого найкращого друга. Я думала, що тоді мій коханий зрозуміє, кого він втратив. Але нагоди не було – мій колишній з дружиною переїхали в інше місто. А я вже була вагітна від свого чоловіка.
Спочатку чоловік дуже добре до мене ставився. Але з кожним роком його ревнощі зростали до неймовірних розмірів. Тому ми постійно сварилися. Чоловік ніколи не забував і постійно звинувачував мене в тому, що я не маю почуттів. Хоча я ніколи не кохала свого чоловіка, я завжди була вірна йому і вдячна за все, що він робив для мене і нашого сина. Мої друзі завжди хвалили мого чоловіка. Мої батьки любили його. Але рік тому його нахабство досягло апогею. Чоловік мені зраджував і сам у цьому зізнався. Але я пробачила його заради сина, заради всього нашого минулого. Місяць тому я довго гостювала у подруги. Коли повернулася, чоловік був у поганому настрої.
Виявилося, що він зустрів у місті мого колишнього і подумав, що я зустрічалася з ним. Під час словесної суперечки він підняв на мене руку. Я не витримала і подала на розлучення. Зараз я живу з сином у будинку мого хлопця. Чоловік спочатку просив пробачення подарунками, а тепер погрожує мені. Він обіцяє, що забере у мене сина, якщо я не заберу заяву на розлучення. Що, якщо він дійсно це зробить? Я цього не переживу. Може, мені відкликати заяву і спробувати ще раз врятувати свою сім’ю? Що мені тепер робити?
