Знаю, що не всі мене підтримають, будуть і критики, але я все ж таки хочу розповісти свою історію.
Все почалося з того, що мого сина не взяли в ясла, а мені довелося вийти на роботу. Мені довелося б чекати щонайменше ще рік. У нас не було ніяких знайомих і ми не могли дозволити собі няню. Ми з чоловіком були дуже засмучені і шукали вихід. Про те, щоб залишитися в декретній відпустці, не могло бути й мови – ми і так жили дуже скромно.
Моя свекруха запропонувала нам допомогти. Звичайно, я здивувалася, адже вона навіть не попросила нічого натомість. Ми погодилися. Перші кілька місяців все було добре. Я готувала їжу на день, залишала гроші і робила все, щоб полегшити їй життя. На знак подяки ми подарували їй на день народження велику суму грошей – вона змогла поїхати на відпочинок в санаторій. А потім почалися проблеми…
Я звикла готувати їжу на другому плані, бо не мала часу бути на кухні щодня. Але в якийсь момент я зрозуміла, що у нас закінчуються продукти. Свекруха приходила зі своїми контейнерами, складала їжу і забирала додому. Скільки б я не готувала, холодильник завжди був порожній.
– Навіщо ти забираєш їжу додому? – Я наважилася поставити їй це запитання.
– Ти дуже добре готуєш, а я не маю часу готувати, – відповіла свекруха.
Я не заперечувала, але вона забрала все і не залишила нам нічого. Я поставила дві пляшки молока – вона забрала їх собі. Я купила кілограм сиру – коли прийшла додому, його вже не було.
Що мені робити? У нас і так фінансові проблеми, ми не можемо прогодувати дві сім’ї. У свекрухи хороша пенсія, справа не в грошах. Мій чоловік не бачить проблеми, а мені набридло працювати одній, щоб прогодувати сім’ю.
Ви коли-небудь опинялися в подібній ситуації?
