Насправді Ела не хотіла виходити заміж. Але у віці 19 років вона завагітніла від однокласника, з яким зустрічалася три роки. У неї не було іншого вибору – вона не хотіла, щоб її дитина залишилася без батька.
Хоча він був старший за Елу, він був незрілим і вічним матусиним синочком. Але він не ховався від відповідальності – сказав, що одружиться і буде виховувати дитину. Тож вони почали готуватися до весілля.
Ела була б рада просто вийти заміж, але родичі наполягали на великій церемонії. Вона не розуміла, навіщо витрачати стільки грошей на інших людей, якщо за ці гроші можна купити все необхідне для дитини. Але її ніхто не слухав. За неї вибрали ресторан, весільну сукню та гостей. Хто? Її свекруха і її сестра!
Коли її відправили на примірку, вона не хотіла йти. Дівчина уявляла собі цю сукню з мільйоном рюшів і стразів. Її сестра і мати потенційного чоловіка не відрізнялися гарним смаком. Коли родичі дізналися про її відмову, вони назвали її невдячною і розлютилися. Але їй було байдуже, у неї були свої турботи: випускний, іспити, підготовка до народження дитини.
Вона прийшла до РАГСу в простій білій сукні, яка добре виглядала і була їй за розміром. І тут почалося найцікавіше.
Родичі нареченого і нареченої не знали, що Ела вирішила залишити своє прізвище. Наречений знав – він був не проти. А от свекруха розлютилася і почала кричати на всі кімнати:
– Як це може бути, що ти не хочеш змінити прізвище?
Ела посміхнулася і відійшла вбік. Завтра на неї чекало продовження – весілля в селі чоловіка з усіма його родичами. Нерви треба було берегти. Шлюб тривав лише кілька років. Ян був нікудишнім чоловіком і нікчемним батьком. Кожні вихідні він сидів за комп’ютером та ігнорував свою сім’ю. Коли Елі увірвався терпець, вона зібрала речі і пішла.
Її свекруха була не в захваті від такого повороту подій. А наша героїня зітхнула з полегшенням – вона нарешті відчула себе вільною і щасливою.
