Вони завжди будуть поруч з нами, наші ангельські охоронці. Навіть якщо ми не зможемо доторкнутися до них і обійняти, вони завжди будуть жити в наших серцях і спостерігати, як ми дорослішаємо…
На жаль, нашим бабусям і дідусям пощастило більше, тому що вони бачать, як ми ростемо, а нам доводиться спостерігати, як вони прощаються з цим світом і покидають його.
Коли помирає бабуся чи дідусь, діти розуміють, що це їхня перша втрата, але не остання.
Бабусі й дідусі вчать нас любити світ, досліджувати його і вчитися, і тому втрата такої близької людини дуже болюча для дітей. Вони не можуть зрозуміти, чому це сталося.
Якщо ви хочете допомогти дитині прийняти цю ситуацію, не намагайтеся вигадувати нісенітниці, а скажіть їй правду.
Батьки, будьте чесними зі своїми дітьми і кажіть їм правду, на яку вони заслуговують. Говоріть правду, на яку вони заслуговують, без прикрас і з усіма можливими подробицями, і додайте, що це нормально. Не дозволяйте вашим поясненням бути релігійними, щоб дитина навчилася їх приймати і врешті-решт зрозуміла.
Не забувайте говорити дітям, що бабусі й дідусі насправді не померли. Вони все ще з ними, але в їхніх серцях і спогадах. Все, чого вони нас навчили і що вони нам розповідали, нікуди не зникне. Це все буде з нами. А вони самі стануть нашими ангелами-охоронцями, які стежитимуть за тим, щоб нам було добре і щоб ми жили так, як вони нас вчили – з любов’ю.
Їх любов не знає смерті, вона набагато більша і виходить за межі часу так, що її неможливо забути…
Поділіться з нами своїм найяскравішим спогадом про бабусь і дідусів.
