Одного разу зі мною сталася неймовірна пригода, яку я досі не можу викинути з голови.
Я повернувся додому пізно ввечері. Була середина ночі. Я хотів купити мінеральної води і зупинився неподалік від нічного ринку. Коли я вийшов на вулицю, на лавці сидів дідусь і виглядав дуже нездоровим.
Я підійшов до нього і запитав, чи все з ним гаразд. Він показав мені, що не може дихати. Він чекає на швидку допомогу. Люди кличуть швидку допомогу.
– Коли вони викликали? – питаю я.
– Ну, години три тому, – відповідає він.
Мені чомусь не хотілося залишати старого вночі сидіти на лавці. Я допоміг йому сісти в машину і відвіз до лікарні.
Двері лікарні зачинені. Я дзвоню черговому. Він каже мені зайти з іншого боку. Тут закритий прохід. І він каже мені їхати на автостоянку за 300 метрів від лікарні.
Дідусь вже не може самостійно пересуватися. Я беру його на руки і заходжу з ним через спеціально відведений вхід. Чергова медсестра просить документи. Я кажу, що у нас немає ніяких документів. Пояснюю їй ситуацію.
Вона каже, що її це не цікавить. Якщо немає документів, то лікування платне. Я пояснюю їй, що у людини проблеми з серцем, що вона може померти і що їй потрібне термінове лікування. Але медсестра повторює свою історію, тому що вона не може забрати мого дідуся в лікарню.
Я дістаю дві сотні і наказую негайно допомогти чоловікові. Якщо з ним щось станеться, ви будете відповідати.
Лікар кладе старого на ноші і забирає в палату, а мені каже чекати на результати аналізів. Вони можуть бути ще не всі.
Минає година, поки я розмовляю по телефону, лікар визирає і подає мені список речей, які потрібно купити. Окрім ліків, там були капці, рушники, піжама тощо.
Я пішла в супермаркет і купила все, що змогла знайти. В аптеці я купив ліки, які мені були потрібні. Тихенько заходжу в кімнату і кладу все на тумбочку. Дідусь прокинувся, обернувся і попросив мене зайти і сказати його родині, що з ним все гаразд.
Я подивився на адресу і зрозумів, що мені доведеться провести півдня в місті. Дідусь жив на околиці міста.
Була майже ніч. Я обережно постукав у двері. Двері відчинила досить приваблива дівчина. Я пояснив, чому хочу до неї завітати. Коли я все розповів, на столі вже закипів чай. Кінець ночі я провів з сім’єю – втома давалася взнаки.
Та й дівчина мені дуже сподобалася. Тож я залишився у них. Ми живемо разом вже п’ять років.
