Кілька років тому я зловила себе на думці, що я найщасливіша людина у світі, бо вийшла заміж за чоловіка, якого кохала і який ставився до мене, як до принцеси. Тоді я могла годинами розповідати, як мені пощастило мати такого турботливого, уважного і люблячого чоловіка, а потім думати про те, яких висот ми досягнемо разом. Я була на сьомому небі від щастя, але всі мої “рожеві мрії” розбилися об реальність.
Я досі не знаю, як реагувати на цей сумний і несподіваний кінець історії. Насправді, перший рік нашого спільного життя був досить щасливим, серйозних сварок не було, ми просто звикали до спільного життя, але потім все змінилося.
Я намагалася не засмучуватися, коли він почав пізніше повертатися з роботи і часто їздити у відрядження, але згодом я почала знаходити сліди помади на його сорочках, відчувати запах чужих парфумів і бачити дивні повідомлення в його телефоні. Все було надто очевидно, і що мене найбільше дратувало, так це те, що він навіть не намагався це приховати, ніби це було нормально.
Я підозрювала і була впевнена в кожній його афері, бо потім завжди отримувала дорогі подарунки: годинники, каблучки, квартиру, дорогі подорожі тощо.
Коли я змогла це усвідомити, то вирішила, що проблема в мені, і спробувала всіма можливими способами завоювати серце мого чоловіка. Я вдавалася до найрізноманітніших методів, від нового рецепту до нового комплекту білизни. І щоразу, коли чоловік знову зраджував мені, я впадала в істерику. Я довго думала про те, щоб сваритися з ним, погрожувати, що піду від нього, але потім зрозуміла, що це нічого не змінить. Він переконаний, що так має бути, і якщо я не погоджуся, він знайде того, хто погодиться.
Я звернулася до свекрухи за порадою. Вона вислухала мене і сказала, що в її родині так само, але я повинна просто змиритися з цим, щоб у мене і наших майбутніх дітей було гарне життя з усіма благами. Після цієї розмови я переглянула свої стосунки з чоловіком і зрозуміла, що відтепер він буде для мене лише грошовим мішком.
Моя мама часто говорить, що за все на світі треба платити. Він знає, що я знаю про кожну його зраду, і цінує це. Він не має наміру зі мною розлучатися, я “гідна партія”, розумна, ввічлива, вихована, красива, маю хороші гени і можу виховати йому таку ж спадщину.
Знаю, що після цієї історії почую багато образ на свою адресу, тож скажіть, чи є десь та середина, де є щира любов і матеріальні блага? Чи мені не варто на це сподіватися?
