Ми з чоловіком дуже довго чекали на дитину. Але чомусь не виходило. Лікарі розводили руками. Вони не бачили видимих причин, чому ми не можемо мати дітей. Але ми дуже хотіли мати дитину.
Ми вже вирішили йти в центр репродукції. Раптом мені стало погано. Візит до лікаря відклали на тиждень. Я запідозрила, що зі мною щось не так. Зробила тест і з подивом побачила дві смужки.
Нашому щастю не було меж. Я навіть стрибала від радості. Нарешті – час настав!
Мій чоловік блакитноокий і світловолосий, а я кароока і шатенка. Раніше ми побилися об заклад, яка у нас буде дитина.
Чоловік сказав, що це буде блондин з карими очима. Одним словом, красивий чоловік. Я, яка трохи зналася на біології, знала, що мій колір буде домінувати. Тож ми, можна сказати, розважалися.
А потім настав день Х. Нам сказали, що у нас буде дівчинка. І вона зовсім не відповідала нашим очікуванням. Її очі були блакитно-блакитними. А волосся руде. Так, руде, рудувате.
Мій чоловік подивився на мене, розгублений. Я подивилася на чоловіка. Але Бог послав нам руду дівчину. У мене не було гріхів вірності чоловікові. Тож посилання на “від сусіда” тут не спрацювало.
Я думала, що колір волосся нашої дитини зміниться, коли вона підросте. Але цього не сталося! Дитина росла, а волосся, здавалося, ставало тільки рудішим.
У п’ять років перед нами постала рудоволоса красуня з глибокими блакитними очима і веснянками на кирпатому носику.
Щоразу, коли ми виходили на вулицю всією сім’єю, нас часто запитували, чи це наша дитина. Тому що вона зовсім не зважала на нашу з чоловіком зовнішність.
