Ми з дружиною дуже відповідально підійшли до планування нашої вагітності. І я, і Анна ніколи не мали шкідливих звичок. Ми обоє займалися спортом, збалансовано харчувалися і вели здоровий спосіб життя. У віці 26 років вона народила доньку.
Наша Емілія народилася здоровою і повністю дорослою дівчинкою. Після двох років щасливого батьківства ми вирішили завести ще одну дитину. Мені було 34, а дружині 28, коли вона завагітніла вдруге.
Ми були дуже раді нашій другій дитині, і Емілія навіть не відходила від своєї сестри. Але з часом ми зрозуміли, що з Сарою щосьне так. Коли дівчинці виповнилося півтора року, вона вже не могла фокусувати погляд і не відгукувалася на своє ім’я. Вона почала сидіти і запізнилася з першими кроками. Ми звернулися до лікарів. Всі вони в один голос сказали: у нашої доньки ДЦП, у важкій формі. Хоча до цього ми проходили всі планові щомісячні обстеження, лікарі не помітили нічого незвичайного.
Коли дружина почула діагноз, вона не знала, що робити. Я заспокоював її і переконував, що ми будемо виховувати доньку разом, незважаючи ні на що. Анна в усьому звинувачувала себе, казала, що зробила щось не так.
Тепер її донечка не може жити повноцінним життям.
Сара пішла до школи в три роки, вона майже не їсть і погано розмовляє. Нам боляче дивитися, як наша донька видає різні звуки і ні на що не дивиться.
Зараз її доньці 10 років. Жінка дуже соромиться. Коли вона виводить Сару на прогулянку, мами з дітьми косо дивляться на неї. А нещодавно на дитячому майданчику виникла суперечка – одна жінка сказала, що таким дітям не місце зі здоровими дітьми. Інші тикали пальцями і перешіптувалися.
Через це моя дружина ще більшезамкнулася в собі, і я роблю все можливе, щоб підтримати її. Жінка переконана, що оточуючі думають, що вона, напевно, вживала наркотики або курила протягом всієї вагітності, щоб народити таку дитину.
Знаючи Анну, можна сказати, що вона дуже відповідально ставилася до обох вагітностей. Останнім часом вона просто не може змусити себе вийти на вулицю з Сарою. Вона дуже пригнічена, хоча минуло вже 10 років. Як я можу допомогти моїй дружині звикнути до цього? Що ви можете порадити?
