Я познайомилася з Беном, коли навчалася в коледжі. Він був на три роки старший за мене. Спочатку ми були просто друзями, але потім зрозуміли, що не можемо бути один без одного. Після закінчення навчання ми почали жити разом. У мене була двокімнатна квартира, яка дісталася мені у спадок від бабусі.
Навесні Бен зробив мені пропозицію, і ми зіграли невелике весілля, на якому були присутні мої найближчі родичі, батьки, друзі та хресні батьки.
Мої батьки зробили нам чудові подарунки для такого свята: мій подарував нам подорож до Італії, а Бену сказали, що вони зроблять ремонт у квартирі, поки нас не буде. Ми допомогли вибрати матеріали та стиль, який хотіли для нашої квартири, і щасливо полетіли на відпочинок. Оскільки мій свекор працював у великій будівельній компанії, він взяв на себе всі проблеми з ремонтом. Він сам замовляв майстрів, купував матеріали тощо.
Ремонт був за його рахунок.
Коли ми повернулися з моря – наша кімната була в безладі – вона сяяла завдяки гарним меблям і бездоганності. Ремонт був просто чудовим – на найвищому рівні. Я не очікував такого шику. Щомісяця ми додавали меблі, картини, посуд, серветки, подушки. Все було ідеально.
Через деякий час наша квартира перетворилася на казку. Всюди було красиво і затишно. Ми вирішили, що настав час облаштувати дитячу кімнату. Чоловік запропонував обговорити це з моїм батьком. Скільки це буде коштувати? Як зробити кімнату затишною для дитини? Скільки часу знадобиться на її оздоблення?
Поки я працювала, Бен сам поїхав до батьків, поки я працювала.
Увечері він повертався додому сумний. Його батько не хотів допомагати. Мало того, він сказав, що ми повинні відшкодувати йому збитки за минулий раз.
Тож подарунком був не ремонт, а те, що ми його не робили. Все інше обійшлося нам у кругленьку суму. Адже тесть вибирав дорогі матеріали. Роботи теж виконувалися за європейськими розцінками.
За тиждень тесть приніс нам рахунок, еквівалентний вартості однокімнатної квартири. Ми були шоковані. Чому він не сказав нам про подарунок, який просто так впав на наші плечі? Квартира була ще в хорошому стані, і ми не планували її ремонтувати.
Тато почав нам постійно дзвонити і нагадувати про борг. Він стежив за всіма нашими покупками і звинувачував нас у тому, що ми купуємо дорогі речі, коли ми все ще в боргу.
Ми робили все можливе, щоб за рік виплатити всю суму і забути про цю допомогу. Зрештою, це була насправді гора з плечей. Вона навчила нас не покладатися на чужі гроші в майбутньому, а жити тільки на власні доходи.
У дитячій кімнаті ми самі зробили ремонт. Переклеїли шпалери. Купили нові меблі та нові штори, щоб дитині було комфортно.
