Ми з Беном разом вже два роки. Я кохаю його. Він мій тип – доброзичливий, розумний, надійний. Я готова вийти за нього заміж хоч сьогодні. Але Бен, наскільки я знаю, не поспішає зі мною одружуватися. У нього свої плани, про які він мені не розповідає.
Сьогодні у мене вихідний. Я вирішила зробити сюрприз коханому. Пішла в магазин, купила тортів “Київських” – поспішаю до коханого. Лечу, як на крилах. Навіть ліфт не викликаю – швидко піднімаюся сходами. Це сьомий поверх. У мене є ключі від його квартири. Тихо відмикаю двері, навшпиньки проникаю в спальню, різко відчиняю двері і бачу… Розкиданий жіночий одяг.
А перед цим ми збиралися разом випити кави, поспілкуватися. Досить часу – вихідний! Бен зрадіє, сподівалася я. А тут сюрприз для мене …
Квартира зустріла мене тишею. Спальня була порожня. Навколо був розкиданий жіночий одяг. На подушці лежала жіноча піжама. На кріслі лежала ажурна білизна. Тільки тепер я помітила в коридорі туфлі на високих підборах.
Я вискочила з квартири так, ніби мене ошпарили окропом. Я вибігла на вулицю і хотіла жбурнути торт в обличчя Олегу. У відчаї я кинула його на асфальт і продовжила швидку ходу.
Незнайомець гукає мене і показує на торт. Я махаю рукою і йду далі. Чоловік нахиляється, піднімає коробку і поспішає за мною. Я не зупиняюся. Він наздоганяє мене і тисне мені в руку викинутий торт. Я пояснюю, що він мені більше не потрібен. Незнайомець здивовано дивиться на мене і йде далі.
Так він йде зі мною до під’їзду. Я розвертаюся, щоб піти. Він зупиняє мене, кажучи, що дуже змерз і хотів би випити зі мною чашечку чаю.
Я на мить завагалася. Але на вулиці справді дуже холодно, як і в моїй душі. Я киваю головою на знак згоди.
Ми одразу ж починаємо розмову за чаєм. Тут я розповідаю всю історію з купівлею цього торта. І мені одразу стає легше. Нового знайомого звали Рональд. Він запропонував мені піти з ним увечері в кіно, щоб відволіктися. Я погодився. Так ми з ним і подружилися.
Тепер це сімейна традиція – на вихідних купувати торт і насолоджуватися ним разом з дітьми. А їх у нас двоє.
