Нещодавно я супроводжував весілля як фотограф і пережив цікавий випадок. Весілля відбувалося в розкішному ресторані. Гості були одягнені відповідно, в шикарних сукнях і смокінгах.
Після офіційної частини молодята та гості вирішили пофотографуватися. Я був до їхніх послуг. До фотографа, тобто до мене, вишикувалася черга.
Хтось торкнувся моєї спини. Це була жінка. Вона сказала, що має прохання, щоб я її вислухав. “Звичайно”, – посміхнувся я їй. Як правило, жінки просять окрему фотографію для себе.
Але ні! Її прохання було для мене дивним. Вона попросила швидко сфотографувати себе, свого чоловіка та доньку, які йшли до нареченої. І ще раз попросила, щоб я їх негайно сфотографував. Я, звісно, кивнув на знак згоди.
Потім вона махнула чоловікові, який тримав за руку маленьку дівчинку (очевидно, доньку), і вони швидко побігли до нареченої. Я встиг зробити фото. У цей момент дівчинка розвертається і кричить на жінку: “Ти не моя мама! Забирайтеся звідси!”
Щоб не привертати увагу гостей, батько швидко йде з дитиною в інший кінець залу, щоб заспокоїти дівчинку.
Мене трохи збентежила поведінка дівчинки, я не розуміла, що сталося. Коли жінка побачила мою розгубленість, вона розсміялася і сказала, що донька ніколи не бачила її нафарбованою, в гарній сукні і на високих підборах. Тому донька подумала, що це не її мати. Мама зазвичай одягнена якщо не в капці, то в кросівки або чоботи, або в джинси і футболку. Волосся зав’язане в тугий вузол або хвіст. А тут локони, манікюр, макіяж, парфуми обманули дитину.
Як я зрозуміла пізніше, ця жінка через цей дитячий конфуз мала сидіти окремо від чоловіка – в іншому кінці залу. Адже дитина весь час в машині кричала на неї, що вона чужа тітка і що їй треба забиратися звідси.
Щоб не смішити гостей, вона вирішила сісти там, де дитина її не бачила.
Ось така історія трапилася.
