Від народження Джон не вірив, що Софія – його донька. Його дружина Еліс працювала продавчинею в магазині. Ходили чутки, що Аліса часто зачинялася в підсобці з іншими чоловіками. Тож вона принесла Софійку. Дівчинка народилася дуже маленькою. У сім’ї не було маленьких дітей, тому батько вирішив, що донька не його.
Його ненависть до дитини з часом перекинулася і на матір. Єдиним, хто любив Софію, був її дідусь Павло. Дідусь давно втратив дружину. Він жив біля лісу. Працював лісником, поки не вийшов на пенсію. Але ліс все одно любив: часто підгодовував тварин, збирав гриби та лікарські трави. Онука полюбила ліс, і дідусь навчив її розбиратися в травах. Тож Софія змалку знала, що буде лікувати дітей.
Але її мати не погоджувалася з мрією доньки вивчитися на лікаря. Аліса бурчала, що немає грошей на навчання. Дідусь відповів, що гроші у нього є, тож їй не варто хвилюватися.
Оскільки Софію ненавиділа вся родина, вона жила в будинку дідуся. Одного разу Аліса прийшла до батька на поріг. Вона попросила грошей. Старший син програв свої гроші в азартні ігри. Дідусь відмовився сплачувати борги дурного онука. Він мусив дати онуці освіту. Аліса закипіла і вибігла з дому, грюкнувши дверима. Наостанок вона закричала, що більше не має ні батька, ні доньки.
Саме тоді, коли Софія закінчувала навчання на медичному факультеті, її дідусь тяжко захворів. Він відчував, що скоро покине цей світ. Він просив її не залишати онуку вдома. Розпалити піч у холодну пору. Дідусь сказав, що в цьому будинку він зустріне свою долю.
Так і сталося, що Софія приїжджала до хати на вихідні. Вона працювала в лікарні в центрі міста. Одного вечора вона прийшла до хати і розпалила плиту. Почався сильний сніг. Раптом у двері постукали. Стукав водій автомобіля, який застряг у снігу. Він попросив лопату.
Софія зав’язала розмову з молодим чоловіком, Давидом. Виявилося, що він живе в центрі міста. Доклавши певних зусиль, Давид відкопав машину і поїхав. Він виявився її долею.
Незабаром Давид і Софія одружилися. Коли народився хлопчик, його назвали Павлом.
– “На честь хорошої людини”, – сказала Софія.
