Незважаючи на несхвалення сусідів і родичів, дівчина вийшла заміж за лісника, якому нещодавно виповнився 61 рік. Цей чоловік став для неї найближчою людиною з родини, яку вона коли-небудь мала.
Волею випадку дівчинка залишилася сиротою у віці 9 років. Її взяла до себе тітка. У неї було троє власних дітей. Лісоруб, який жив неподалік, пожалів дитину, яка часто виконувала важку роботу. Він часто приносив дівчинці гостинці з лісу. Збирав суниці або горіхи.
Одного разу навіть приніс додому маленьке лисеня. У лисеняти була зламана лапка. Його треба було відвезти до ветеринара.
Оскільки тітка не доглядала за дитиною, лісник іноді купував для дівчинки деякі речі. Перед початком навчального року він купив новий рюкзак і взуття до школи. Таким чином, Марія поступово прив’язалася до чоловіка, який був достатньо дорослим, щоб бути її батьком.
Дівчинка справді прив’язалася до нього всім серцем. Коли вона досягла повноліття, то зізналася йому, що не хоче нікого іншого. Вона закохалася в Адама, лісника.
Всі були проти вибору дівчини і насміхалися з неї. Та й сам Адам відмовляв Марію від такого рішення. Адже у неї ще було все життя попереду. І він нічого не міг їй дати. Але дівчина боролася за свої почуття і наполягала на тому, щоб вийти заміж.
Тож одного разу вона втекла від тітки до Адама і сказала, що ніколи його не покине. І так вони одружилися.
Через рік у них народився хлопчик. Молода закохана навчилася з усім справлятися. Вона щаслива поруч з Ніколасом і зовсім не відчуває різниці у віці. Їй з ним комфортно. Вона не звертає уваги на те, що говорять люди.
