Софії зараз 42 роки, її чоловік помер кілька років тому, і вона сама виховує маленьку донечку. Вона працює менеджером у звичайній компанії, тому їй вистачає грошей на звичайні потреби і вона може відкладати копійку на “надзвичайні ситуації”.
У цієї доброї, розумної жінки є брат Сем, якому нещодавно виповнилося 30 років, і єдиним особистим досягненням якого є те, що він жодного дня в житті не працював. Зараз він живе з батьками і дуже цим задоволений.
Його шістдесятирічні батьки живуть на пенсію і використовують її, щоб утримувати дитину. Іноді їм доводиться нелегко, тому що він любить грати в комп’ютерні ігри. Тому він часто просить у батьків грошей, і вони не відмовляють, бо хочуть, щоб у нього було все необхідне.
Нещодавно батьки поділилися з Софі ідеєю купити Сему власний будинок, щоб він міг спокійно приводити туди своїх друзів (або свою дівчину) і займатися своїми справами. Можливо, він також захоче більше ходити туди на роботу.
Оскільки грошей у них не було, вони нерішуче переглянулися і попросили дівчину дати завдаток за квартиру, а він був чималий – близько $5000.
– Хіба Сем не хоче сам заробити на власну квартиру? – запитала вона якомога спокійніше, порахувавши до десяти, щоб не сперечатися з батьками.
– А навіщо поспішати? Він може знайти роботу, якщо захоче!
У Софії не було стільки грошей, а якби й були, то вона не віддала б їх батькам, про що й сказала їм. Вони були дуже ображені її словами і тепер не хочуть більше з нею спілкуватися.
